Неділя 18.11.2018
Зверніть увагу!

Здрастуй, осінь золота, урожайна і багата! (Сценарій свята урожаю для 1-го класу)

Здрастуй, осінь золота, урожайна і багата! (Сценарій свята урожаю для 1-го класу)

 Вчитель.

От і жовтень стоїть на порозі,

Розфарбовує гарно ліси.

Щедра осінь давно у дорозі —

І добра принесла, і краси…

 

І красою нам очі милує,

Тішать серце рясні кольори…

І врожаєм хорошим дивує,

Усміхається сонцем згори.

Господарює жовтень по всій землі, одягає в казкове вбрання усе навколо: і сади, і ліси, і луки і гори. То щедрим сонечком засвітить, то холодом завіє, то небо засиніє невимовною красою, а то сірими хмарами укриється і давай кропити рясним дощем, холодним і нудним, а вітер зірветься і починає трясти з дерев золоту красу осені. А вранці — глянеш у вікно, а на траві і квітах — сива паморозь ночувала і приморозила чарівні й пишні жоржини. А в затінку холод сховався і сидить, чекає, доки сонечко зайде за хмарку, тоді він одразу і розіллється повсюди, щоб дошкулити всім.

А сонечко ходить все нижче та нижче. Може, воно притомилося за літо? Може, воно хоче відпочити і тому нема в нього сили світити так яскраво і гріти землю? Мабуть, так. Воно все частіше спочиває десь за хмарою і не показується. Від того сумно і холодно. Та ось, коли воно вийде на чисте небо і усміхнеться промінцями чарівно і ніжно — все відразу засміється у відповідь, спалахне клен яскравим полум’ям жовтого листя, зашелестить червонястий дуб своїми листочками до сонця радісно і щасливо. А квіти розправлять пелюсточки, простягнуть замерзлі гілочки-рученята до сонечка, зігріють і проспівають веселу пісеньку — славу сонцю.

От і жовтень, такий чарівний і неповторний; то яскравий, то похмурий, урожайний, казковий і грибний.

Сьогодні ми зібрались своїми родинами, щоб більше дізнатись про осінь, про урожай, що збирають восени, проспівати їй славу, бо це ж перша осінь у школі для вас, діти! І хай вона буде для вас щасливою, доброю і неповторною, щедрою на радість. І хай запам’ятається перше свято у школі і дітям, і батькам на довгі шкільні роки.

Бо ж, якщо молодик з’явився у жовтні в сонячну днину, на чистому небі, то цілий місяць буде сонячно і світло. А коли з перших днів у школі на личках цвістиме посмішка, то, значить, шкільні роки будуть щасливими.

 

Стук у двері.

Вчитель. А хто там? Хтось запізнився?

Заходить дівчинка, одягнена у костюм ОСЕНІ. Вона на святі — Золота Осінь.

Осінь. Це я! Золота Осінь. Ви про мене так гарно говорили, от я і завітала до вас! Та не з порожніми руками, а з гарними дарунками, які порадують і дорослих, і діточок!

В руках у Осені кошик красивий з горіхами, вона пригощає ними всіх.

Осінь. А зараз я вам розповім, за якими ознаками чекати гарної осені:

Грім у жовтні — малосніжна осінь.

Багато павутиння на бабине літо — осінь буде ясною, а зима морозною.

Якщо калина вже достигла, а зберігає зелене листя — осінь буде теплою.

Журавлі летять у вирій високо у небі — осінь буде теплою і довгою.

Якщо шпаки довго не відлітають — осінь буде сухою.

Влітку на деревах з’являється жовте листя — осінь буде рання і тепла.

Доки з вишні не спаде листя, скільки б снігу не випало — розтане.

Грім у вересні — тепла і довга осінь.

В осінній день, в чарівну пору

Ти в ліс притишений пройдись.

І підніми голівку вгору —

У сине небо подивись.

 

Воно таке бездонне й чисте —

Злетіти хочеться увись!

Безмежне, гарне, урочисте…

Поглянь в блакить і усміхнись!

 

На тлі блакитного простору

Дерева в золоті стоять.

То ж підніми голівку вгору —

Там гуси-лебеді летять!

 

Осінь. А про осінь ви мені і пісеньку заспіваєте, правда, діти?

Діти виконують пісню про осінь, за вибором учителя.

Осінь. Але осінь, діти, не завжди буває такою теплою і привітною, не завжди вона і суха. Це тому, що для землі і дощ потрібний, а для дерев і холоди, щоб вони встигли відпочити і приготуватися до наступної весни, ось тому часто на небо насувають сірі хмари, йде сумний, затяжний сірий-сірий дощ, тоді осінь втрачає кольори, стає теж сірою і сумною.

А щоб знати, коли такою буде осінь, я вам розкажу про ознаки холодної осені:

 

Рано замовкають сороки — буде рання осінь.

Ранній виліт птахів — холодна осінь.

Якщо достиглий овес знову зазеленів — осінь буде негожою.

Ось такі ознаки знає наш народ, та це ж не всі, бо є й інші, їх так багато, що всіх зразу і не запам’ятаєш, а поступово треба вчити. Але якою б вона не була, для вас осінь буде хороша, бо радує; людей хорошим урожаєм, добрим хлібом, картоплею, буряками, морквою, капустою і всім іншим. Я потрудилась у полі і на городі, в садах і у лісі, принесла хороші урожаї трудящим людям. Тим, хто любив працю, хто любив землю, буде що їсти взимку.

А зараз діти розкажуть вірші про осінь, бо ж вони, я знаю, вже багато встигли вивчити, бо вже школярі.

Осінь

А осінь вже постукала в вікно.

Чарівна осінь, сонячна і світла.

Ще гріє серце сонячне тепло,

Зелена барва на лугу не зникла.

Ще синє небо радістю цвіте

І хори коників співають стоголосо.

А вдень і не подумаєш про те,

Що вже в дворі стоїть красуня-осінь.

Цвітуть жоржини у моїм краю, —

Всі кольори ввібрали диво-квіти!

Земля ім віддає красу свою,

Та вже не довго їм палахкотіти…

Бо над вікном, ось, ластівок нема,

Лелеки в небі до тепла майнули.

Верба над річкою схилилася сумна,

Веселі літні дні давно минули.

2-га дитина.

На землю осінь вже вступила,

Додолу листячко летить.

Гніздо лелече опустіло,

Тепер у ньому хмарка спить.

3-тя дитина. А я знаю про горобину.

Горобина уся червона,

Навіть листя червоне теж.

І висять перестиглі грона

У красі дивовижних пожеж.

Ніби все навкруги палає

І горить золотим вогнем.

Дуже гарно в гаю буває,

Коли сонце — осіннім днем!

4-та дитина.

В лісі осінь. Так пахне грибами…

Жовте листя з берези летить.

Верби схилені над ставами.

У намисті калина стоїть.

Стало тихо. Пташок немає…

Відлетіли у теплий край.

Тільки білка вгорі стрибає

І шепочеться листячком гай.

А вітрець налетить, закружить

Жовте листя в танку смішнім.

В верховітті дубовім затужить

Й ненадовго затихне у нім.

 

5-та дитина.

В синім небі срібні павутинки

Вітерцем гонимі, вдаль летять.

Діамантом росяні краплинки

На траві під сонечком блищать.

Бабине це літо відлітає

І теплінь за ним втіка туди.

Потім все в природі замовкає,

А за тим приходять холоди.

Я на тебе, осене, сердита,

Допустила ти таке дарма:

Є період бабиного літа,

А дідусевого літечка нема.

Осінь.

Того літа не догнать, дитино,

Відлетіло в вирій, не вернуть…

Час летить нестримно і невпинно —

Серденьку малому не збагнуть…

Вчителька. Віршів, діти, ви багато знаєте, а зараз для гостей ми заспіваємо гарну пісню: Ой зелене жито, зелене. Вітаємо всіх на нашому святі, хай воно вас радує віршем і піснею, а також тим урожаєм, що зібрали люди, та нашою виставкою.

1-й учень.

От і вітер гуляє на волі,

З жовтим листям кружляє танок,

а у нас перша осінь у школі —

Це буквар, друзі, клас і урок.

2-й учень.

Ми сьогодні зійшлися на свято,

Щоб здружитись, як добра сім’я.

Свят, нам кажуть, ще буде багато,

Як пісень навесні в солов’я.

1-й учень.

Але осінь у жовтому листі

В цьому році найкраща у нас.

Глянь: калина в червонім намисті

Завітала сьогодні у клас!

2-й учень.

Вперше в школі ми світ пізнаємо

І традиції наші, й буття.

В Україні усі ми живемо

І будуєм щасливе життя.

Троє дітей: посередині дівчинка в українському вбранні, а по обидва боки хлопчики в українському одязі виходять з хлібом на вишитому рушникові. У дівчинки — хліб, а у хлопчиків начеплена в’язка бубликів, у руках кошички з фруктами. Діти читають вірш.

Дівчинка.

Хліб наш насущний, будь в нас довіку

В кожній родині, на кожнім столі.

В трудну годину і в радість велику.

Сійся, родися на рідній землі!

1-й хлопчик.

Хлібом ми радо гостей зустрічаєм,

На рушникові рясному несем.

Все найдорожче, що в серденьку маєм,

Радісно друзям своїм віддаєм.

2-й хлопчик.

Ми ж українці, душею багаті.

Працею славен народ наш завжди.

Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті

І не було в вас ніколи біди!

Хліб діти відносять до столу, де сидять гості, і вручають почесним гостям. А всі діти виконують пісню за вибором вчителя.

3-й учень.

Щоб хліб в нас був і овочів чимало,

Всі вставали рано, на зорі.

Люди тяжко і старанно працювали.

Українці — справжні трударі!

4-й учень.

А тепер вже можна відпочити,

Як зібрали гарний урожай.

Є пшениця, гречка, просо, жито,

Овочів і фруктів — через край!

5-й учень.

Будуть всі і ситі, і багаті,

Буде скрізь лунати пісня й сміх.

Ну, а на сьогоднішньому святі

Ми гарнесенько розкажемо про всіх.

6-й учень.

І про моркву й часничок зубатий,

Про цибулю, редьку й буряки,

Бо зійшлись усі на гарне свято

Гарбузові дружні свояки.

Виходить дівчинка, на голові у неї кокошник з намальованою морквою.

Морква.

Я сама сиджу в коморі,

А коса моя надворі.

Ви вгадали — я морквина

І солодка, й незамінна.

Мене люблять всі малята,

Кролики та ще зайчата.

Мене варять і печуть,

Та й сиру мене гризуть.

Торт із мене смачний дуже,

Ось яка я морква, друже!

Я красива і чарівна —

Дуже-дуже вітамінна!

 

Виходять огірочки з кокошниками на голівках.

 

Огірочки.

Ми зелені огірочки,

Дуже гарні й запашні!

Поскладали нас у бочки,

Та й солоні ми смачні!

Насолили нас багато,

Бо як землю вкриє сніг,

Щоб у будень і у свято

Кожен нас поїсти зміг!

 

Діти виконують українську народну пісню «Ой вийтеся, огірочки».

 

Квасоля.

В нас білесенькі хустинки,

Ми — маленькі квасолинки.

Виростали у стручках,

А смачні у пирогах,

І у супчику, в борщі.

Покуштуйте нас мерщій!

 

Капуста.

І таке, ото, бува:

В мене — лише голова.

Сто хустиночок на ній,

Полічити їх зумій!

Хочеш їсти голубці?

Познімай хустинки ці!

Я, капуста головата,

Дуже рада всіх вітати!

Навесні і в зиму злую

Вітаміни вам дарую.

Я про всіх, про всіх вас дбаю —

З святом всіх гостей вітаю!

 

Буряк.

Я червоний буряк. Всім корисний, чи не так?

Борщ із мене люблять діти,

Квас із мене можна пити.

Сік корисний і смачний —

Подивись-но, я який!

Всіх салатами годую, але я іще й лікую!

 

Гарбуз.

Я — гарбуз, я радість ваша,

бо насіннячко смачне!

А яка із мене каша!

Словом, люблять всі мене.

Часу дарма не марнуйте,

Краще кашу покуштуйте!

Знає, навіть, це й дитина,

Що я й лікарська рослина!

 

Картопля.

Мене смажать, мене варять,

Мене тушать і печуть.

На вогні великім шкварять,

Чистять, ріжуть і товчуть.

Страва ситна і відмінна,

В кожній хаті незамінна.

І смачна для всіх осіб —

Я, картопля, — другий хліб!

З мене можна готувати

І млинці, і деруни.

І до столу подавати

Пампушки і вергуни.

І вареники в сметані,

Зрази, бабки і пюре.

Різні страви, дуже гарні,

Апетит уже бере!

Без картоплі й без води:

Ні туди і ні сюди!

 

Цибуля.

Цибуля так під сонечком блищить,

Що хочеться почистити і з’їсти.

Почистиш, а тоді заплачеш вмить.

Вона відкаже: «А не будеш лізти!»

Та від хвороби все одно спасає,

Бо вітаміни й добрі ліки має!

Цибульку їсти кожен день беруть,

Хоч регулярно сльози ллють.

 

Часник.

А часник біленький і такий пахучий,

І такий зубастий, і такий пекучий.

А візьмеш до сала й чорної шкоринки,

Аж язик втікає, вибігають слинки.

З м’ясом і в салатах він так смачно пахне,

Хто зайде на кухню, так відразу й ахне!

Він людей лікує, хворість відганяє.

Той завжди здоровий, хто часник вживає!

 

Петрушка.

А у мене, а у мене

Листя гарне і зелене.

І приємне, й запашне —

Дуже люблять всі мене.

Я і ліки, і приправа.

Ну яка без мене страва?

Вітамінів стільки маю!

Різні страви прикрашаю.

Корінець біленький в мене,

Я — петрушечка зелена!

 

Учениця.

Осінь розгулялася в нашому садочку,

Стала розфарбовувать кольором листочки.

Медом-соком груші наливати стала,

Я одну сьогодні грушку скуштувала!

 

А вона, неначе медом вся налита!

Просто в роті тане, дуже соковита!

Я зробила висновок осінню нежданно:

Українські груші — кращі за банани!

 

Діти виконують українську народну пісню «А вже наша грушка».

 

Учень.

Як пахнуть яблука в осінньому саду!

Налиті сонцем, росами умиті!

Я в сад осінній з друзями іду.

Там яблука червоні, соковиті.

 

Аж просяться до рук покуштувать,

Такі привабливі під сонцем стали!

Я буду ними друзів пригощать,

Щоб осінь цю вони запам’ятали.

 

Учень.

А які смачні горішки!

Хоч тверді — не роздушить.

Молоточком вдарю трішки

та й розкриються умить!

Серединки в них смачні:

Друзям будуть і мені!

Інсценівка вірша Ходить гарбуз по городу

Осінь. А зараз прийшов час для загадок.

Що то за витвір? Ні чоловік, ні звір, а має вуса? (Ячмінь.)

На городі молода

Пишні коси розпуска.

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки. (Кукурудза.)

Без рук, без ніг, а пнеться на батіг. (Квасоля.)

Без вікон, без дверей повна хата людей. (Гарбуз.)

Дівка в коморі, а коса її надворі. (Морква.)

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина.)

Сама жовта і цукриста

Я красуня золотиста. (Диня.)

В теплий дощик народився, Парасолькою накрився. Може б з лісу пострибав, якби другу ногу мав. (Гриб.)

Бджілкам -— взяток,

Діткам — каша,

Корівкам поживна паша. (Гречка.)

Один — ллє, другий — п’є, а третій росте. (Дощ, земля, рослини.)

Сидить Марушка в семи кожушках.

Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля.)

Білі зуби маю, та усі ховаю.

Довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза.)

Вчитель. А тепер діти загадки загадають.

1-ша дитина. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля.)

2-га дитина. Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках (Капуста.)

3-тя дитина. Товстий Гнат — при землі не знать. (Буряк.)

4-та дитина. Повна діжка жита п’ятачком накрита. (Маківка.)

5-та дитина. Має сім шкір, витискає сльози всім. (Цибуля.)

6-та дитина. Літом одягається, а на зиму одежі цурається. (Дерево.)

7-ма дитина. Червоний колір, а винний смак. Камінне серце — в чому це так? (Вишня.)

8-ма дитина. Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою — добре! (Груша.)

9-та дитина. Не розбивши горщика, каші не з’їси. (Горіх.)

Діти розносять дарунки осені гостям, пригощають яблуками, горіхами, грушами. Батьки, організатори свята, запрошують всіх за святковий стіл, пригощають гарбузовою кашею, різними стравами з овочів, діляться рецептами. Потім проводять дитячі ігри, масовки, розваги. Участь беруть батьки і діти.

Це свято веселе і радісне для дітей і їхніх батьків, бо вперше на шкільній сцені пробують свої сили маленькі школярі, всі діти беруть участь у святі, вони співають, читають вірші, загадують загадки, роблять своїми руками вироби, які потім дивляться люди і дивуються, як гарно зроблено! Діти вперше відчувають неабияку відповідальність за свою роботу, свій виступ, бо ж треба все зробити якнайкраще!

Підростають діти, «підростають і їхні свята», бо в наступні роки вони також проводять такі свята, але вже зовсім по-іншому, бо готуються до них самі, тобто збирають матеріал, пишуть твори, вірші…

Ці свята характерні тим, що є чудовий матеріал для їх проведення і простір для злету фантазії і організатора і дітей. З одного сценарію різні вчителі зроблять майже несхожі свята, бо кожна творча людина по-своєму бачить і відчуває осінь і зиму, весну і літо і робитиме більший акцент на тому, що більше любить.

Але кожне таке свято — це свято для душі, бо вона збагачується красою, чарами і неповторністю світу. Діти не тільки споглядають красу, вони живуть у ній, малюють, ліплять, пишуть вірші, казки, плетуть серветки-сніжинки, створюють букети, вишивають, захоплюються, передають свої почуття в усьому, що роблять. Бо підготовка до кожного свята — це величезна цілеспрямована робота.

Передусім відбувається ознайомлення з темою: розучують тексти, вірші, оповідання за програмою на уроках, факультативах, у гуртках На екскурсіях у природу діти спостерігають за змінами у природі, збирають природний матеріал для роботи на уроках з художньої праці, з якого потім виготовляють фігурки різних казкових героїв, букети. Спостерігають за народним календарем, вивчають прикмети, прогностик кожної пори, добирають прислів’я, загадки, приказки.

Діти малюють цікаві краєвиди і до них добирають вірші, оповідання, часом, навпаки, якийсь вірш чи оповідання змушує дитину намалювати малюнок, щоб виразити себе. Робота йде найрізноманітніша, бо в процесі підготовки виникають кожного разу нові задуми, плани, та, головне, — дуже захоплююча, що проходить з великим піднесенням, радістю, бо кожен має широке поле діяльності, простір для злету фантазії, може виразити своє Я, а ще ж і батьки включаються з роботу, допомагають дітям складати букети, сушать квіти, трави, вишивають, плетуть, вчать своїх дітей того, що вміють, переймаються їхніми справами.

У процесі роботи паралельно йде підготовка до самого свята, бо діти пишуть оповідання, казки, вірші, добирають народні прикмети, прислів’я, загадки і т. д. Але найцікавіше — писати вірші, це так захоплююче, хоч зовсім непросто даються перші спроби. Але як світяться очі дітей, якою радістю, коли вірш вдався! Звичайно, це індивідуальна робота. Кожен радиться з учителем, а вчитель допомагає, редагує, трошки виправляє, а потім радується разом з дитиною, що так гарно написала вірш. Кожен такий вірш — це сюрприз на свято! А в учителя є свої несподіванки, які видаються безпосередньо на святі, щоб усім було цікаво. Бо кожне таке дійство повинне вносити новизну, здивування і позитивний заряд, щоб було цікаво і незвично, щоб запам’яталось.

Величезна робота напередодні кожного свята має неабияке значення, тому що діти вчаться вчитися не тільки на уроці за шкільною партою, а самі здобувають знання, шукаючи потрібний матеріал.

Вони перечитують багато додаткової літератури і мимоволі ознайомлюються з різною інформацією, яка не раз стає у пригоді на уроках з інших предметів. Тим самим прищеплюється любов до книжки, з’являється інтерес до читання, виховується бажання більше знати й вже самим хочеться йти в бібліотеку, щоб знайти щось цікаве.

Не можна недооцінювати таких свят і в тому плані, що при підготовці до них зміцнюється і згуртовується дитячий колектив, оживає і відроджується та взаємодопомога, взаємовиручка, вболівання за колективну справу, що в теперішньому житті починає чомусь відходити на задній план, бо кожен сам на сам бореться за місце під сонцем, за своє виживання. Але дуже важливо, щоб дитина відчувала підтримку, плече товариша, а ще важливіше — вміти підставити другові своє плече для підтримки, а не підніжку, щоб він упав. Роблячи спільну справу, вони стають добрішими, активнішими, розважливішими. Бо в них є певна мета, вони з дня на день до неї наполегливо йдуть. А ще лишається менше часу для неробства і телевізійних бойовиків, що аж ніяк не допомагають у вихованні.

А вже свято проходить весело і радісно. Діти виступають на сцені перед великою аудиторією, що теж виховує сміливість, робить дитину комунікабельною, позбавляє комплексів. Відбувається виховання особистості день у день. Вони прагнуть бути розумнішими, гарними, цікавими, прагнуть до лідерства, а це ж нелегко!

І після двох — трьох таких свят, коли всі діти пробували себе на сцені, вони стають трошки іншими: не такі скуті, сміливіше відповідають на уроках, голосніше, впевненіше. Краще починають висловлювати свої думки.

А це означає, що мета досягнута! Та й поетичне слово, до якого вони доторкнулися своєю пелюстковою душею, дає їм позитивні емоції, виховує людяність, доброту, чуйність. А музика, яка є обов’язковим компонентом кожного свята, теж справляє величезний вплив на виховання учнів. Бо все це створює чудову позитивну ауру навколо дітей, через яку не може пробитись зло і ненависть. Душа дитини, яка вміє бачити красу, здатна робити добро в найвищих його проявах. А завдання кожного вчителя не тільки навчити дитину писати, читати чи дати основи знань з програмних предметів, а й наповнити її серце добротою і щирістю, щоб вона себе відчувала частинкою цього світу, який нам дарує красу і дива, та щоб берегла і цінувала кожну хвилину свого життя на Землі.

Завантажити: Здрастуй, осінь золота, урожайна і багата! (Сценарій свята урожаю для 1-го класу) (Розмір:23.7 KB Завантажено:5)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *