Четвер 20.09.2018
Зверніть увагу!

Сценарій мистецької вітальні до річниці державної незалежності України

«ВІНОК УКРАЇНІ СПЛІТАЮ З ТАЛАНТІВ РІДНОГО КРАЮ»

 Сценарій мистецької вітальні до річниці державної незалежності України

 ПРОЛОГ

Лунають фанфари

Голос (за сценою):

В промінні сонця народився день,

Коли усе омріяне збулося.

Всі квіти світу, ніжність вся пісень

Вплелися у вітальне стоголосся.

Хай мудрість буде в юності літах,

Хай квітне твоя мова солов’їна!

З Днем незалежності, велична і свята!

Із Днем народження, моя країно!

 «Моя Україно»

 Лунає мелодія «Подоляночка», відкривається завіса, на сцені сидять дівчата, які плетуть вінок.

 Дівчина:       Україна – квітка ніжно розквітає,

В її справах є вже певний зріст.

Пелюстки ця квітка ніжно розправляє,

У здобуттях її вагомий зміст.

Дівчина:       Україна – квітка, пелюсточки грають,

Тягнуться до сонця і висот.

У вінок мистецький нині поєднає

В зореносній квітці з піснею – народ.

На сцені з’являються дівчата і хлопці з стрічками у руках

 Хлопець (бере у руки вінок):

Ой,у лузі із квіток

Кольоровий є вінок.

У долину, аж до річки,

Простяглись барвисті стрічки.

Дівчина:        Ось червона, перша стрічка, –

Колір стиглої суниці. (пов’язує стрічку на вінок)

 Хлопець:      Друга – наче мандарини,

Що оранжеві в них спини. (пов’язує стрічку на вінок)

 Дівчина:       Третя – жовта, наче сонце

зазирає у віконце. (пов’язує стрічку на вінок)

 Хлопець:      А четверта – то зелена,

Як листок берізки, клена. (пов’язує стрічку на вінок)

Дівчина:        П’ять – блакитна, барвінкова,

Наче квіточка святкова. (пов’язує стрічку на вінок)

 Хлопець:      Шоста – синя, як ті сливи,

Що дощі вмивали й зливи. (пов’язує стрічку на вінок)

 Дівчина:        Сьома – вкрили ліс та балки

фіолетові фіалки. (пов’язує стрічку на вінок)

 Хлопець (піднімаючи вінок):

Із семи стрічок веселих

утворилася веселка.

Дівчина:        Наш вінок, мов Україна,

Гарна, мила і єдина.

Хлопець:      Країно моя – Україно,

Ще пращурів пам’ять жива,

Знайома тут кожна стежина,

І сонце мене зігріва.

Дівчина:        Хай пісня твоя, Україно,

Злітає, як птах у блакить,

А мова твоя солов’їна

У кожній оселі звучить.

Хлопець:      Піду у садочок вишневий,

Послухаю спів солов’я,

Там ранок зустріну рожевий,

Тобі я вклонюся, земля.

Хлопці і дівчата низько вклоняються і, залишивши вінок, йдуть зі сцени; на сцені з’являються ведучі.

 Ведучий: Доброго дня, шановні друзі!

Ведуча: Доброго дня, шановні запрошені і гості, всі, хто завітав до нашої мистецької вітальні «Вінок Україні сплітаю з талантів рідного краю».

Ведучий: Шепоче замріяний ліс слова кохання річці синьоокій, день стоїть у шелестах золота, у вибухах блакиті, в потоках музики і квітів. Обнялися голубе небо і зелені голови співучих ялин. Ніжиться під серпневим сонцем наша Україна.

Ведуча: Україна – самостійна і незалежна держава. ___ роки виповнюється від дня її народження.

Ведучий: Україна – це край краси, радості, розкішний вінок з рути й барвінку, над якими сяють ясні зорі.

Ведучий: Україна – це невмирущий голос великого Кобзаря Тараса Шевченка.

Ведуча:          Ти слухав Кобзаря? Ти чув його вогонь,

Що заревом іскрився із-під струн?

Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,

Висока пісня кобзаревих дум.

Дзвенить вона і досі у серцях,

Відлунюється в співі журавлів –

Великим Кобзарем оспівана в віках

Чарівна сила рідної землі.

Т.Г. Шевченко, уривок з поеми «Іван Підкова»

 Ведучий:       Україно моя – мій щасливий барвінковий краю,

В солов’їних гаях, в жайворонковій пісні в полях,

Рідна земле моя, я ріднішої в світі не знаю,

Україно – ти пісне моя!

 Ведуча: Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, розкрилистий танець і задушевна лірична пісня.

«Доля»

 Ведучий:       Ми щасливий народ і щасливими будем до віку,

Україна, як мати, на цілому світі одна

Україно моя, ти перлина віків споконвіку.

Україно – ти пісне моя!

 «Це моя земля»

 Ведучий:     Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть..

Та тільки одну батьківщину

Ми маєм… її Україною звуть.

 Ведуча:          На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

 «Ми – діти України».

 «Дощик»

 Ведуча:          Ой, заграйте музики,

В мене – гарні черевики.

Ще й веселу вдачу маю,

Я танцюю, і співаю.

  «Черевички»

 Ведучий:       Від старого і малого –

Всі ми любим щедрий сміх,

З потворного й смішного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх

Шанувальників своїх.

Ведуча: Гумор, прекрасний український гумор, який живив наш народ, став його невід’ємною частиною. Пригадаймо чудову гумореску нашого земляка Миколи Шкурпели у виконанні ______________________________________________.

 Гумор

Ведучий:       Мій рідний краю, Україно,

Про новий день твій вічний спів.

Дзвени піснями солов’їно

У сонячнім вінку садів.

 «І тільки спить».

 «Соловейко».

 «За лісами, за горами».

 Ведуча:          Сміх людський – чудесна штука.

Він – мистецтво і наука.

Він – в житті і для життя,

Є основою буття.

Гумор

 Ведучий:       Ніч українська – небачене диво,

Вишнями зорі у небі висять.

Яблуня в квітах, мов горлиця сива,

Чути, як листя в саду шелестять.

Ведуча:          Верби над ставом стоять ледь помітні,

В купу зібрались неначе вони.

Зорі водою пливуть блідо-мідні,

Прямо в далекі юнацькії сни.

 «Духмяна ніч»

 Ведучий: У кожної людини є свій пісенник. Він великий або маленький, але завжди щирий. Це пісенник серця. Його не записано на папір, його не носять в кишені, не кладуть на полицю.

Ведуча: Пісенник серця зберігається в пам’яті, тому, що містить пісні про найдорожчу людину, про матір. Є багато пісень, які створили поети і композитори про матір.

Ведучий: На Україні був звичай, що передавався із покоління в покоління, а в деяких родинах, селах залишився і на сьогодні – передавати в спадок вишиті сорочки, різні прикраси, полотно, в якому хрестили дитину.

Ведуча: А ще було повір’я, що сорочка вишита матір’ю та подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати людину. Тому дівчата сорочку вишивали і дарували не будь-кому, а дорогій близькій людині: чоловікові, братові, сину чи доньці.

  «Мамина сорочка»

 Ведучий:       Від матері тепло й добро,

Яке у спадок всім передається.

Традицій, звичаїв краса ясна,

На Україні здавна так ведеться.

 Ведуча: Щедре і багате українське літо. Щедре і багате воно не тільки красунею-природою і добрими врожаями, але й кольоровими святами.

Ведучий: Одним із найяскравіших, найбуяліших літніх свят наших предків є Івана Купала. Це свято молоді, свято сонця, свято землі, свято води і вогню, свято завбачення кращої долі, свято духів давнього роду нашого.

 «Купальська»

 Ведучий: Звичаї і традиції, народне мистецтво, які передавалися з покоління в покоління, століттями завжди були і є грунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки творчості. Традиційні пісня і танок, легенда і казка, малюнок і художнє ремесло стали основою сучасного народного мистецтва, пов’язаного з виготовленням речей, практично необхідних, зручних у користуванні й ошатних за формою та оздобленням.

Ведуча: В нашому центрі стало вже доброю традицією збирати до дружнього кола не лише читців і музикантів, співаків і танцюристів, а й майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Саме тому справжньою окрасою нашої вітальні є експозиція обласної виставки «Творчий розмай».

Ведучий: Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим.

Ведуча: Тому, ми запрошуємо до слова чарівних жінок: _____________________.

 Виступи

 Ведучий:       Немов цілющою водою,

Що повниться по самі вінця,

Душа наповнена тобою –

О, вічна творчості кринице.

Ведуча:          Прийди до неї і напийся

Тієї чистої любові,

І почуттям своїм відкрийся,

Піди назустріч своїй долі.

«Пристрасть»

 Ведучий: За збереження і розвиток традиційного народного мистецтва, активну участь у обласній виставці робіт майстрів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва краю, присвяченій ___- й річниці незалежності України «Мистецький розмай» дипломом нагороджуються ____________________________________________.

Нагородження учасників обласної виставки

 Ведуча:          Нехай слова і пісня милозвучна,

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, Надія, Віра і Любов!

 Ведучий:       Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Верба й червоні кетяги калини

Щасливу вашу осявають путь.

«Верба».

 «Але ж я тебе любила»

 Ведучий: Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменом, на якому палає золото сонця, мов святий німб.

Ведуча: Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-Землі.

Ведучий:       З національним святом українського народу –

Днем незалежності – ми щиро вас вітаємо!

Благополуччя, щастя, радості, натхнення,

Добра, здоров’я й злагоди бажаємо.

Нехай це свято вам наснаги додає,

В майбутнє краще доля стежку прокладе.

Ведучий: Подивімося на своє небо і думкою, як у цій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок, і гляньмо на трепетну Землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, що нагадує собою серце, Україна!

На сцену виходять всі учасники концерту, лунає фінальна пісня «Я люблю Україну».

Завантажити: Сценарій мистецької вітальні до річниці державної незалежності України (Розмір:20.4 KB Завантажено:4)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *