Субота 26.05.2018

Сценарій літературно-мистецького заходу на відзначення Дня Матері

«МАТИ»

Сценарій літературно-мистецького заходу на відзначення Дня Матері

Сцена прикрашена вишиваними рушниками, квітами.

Над сценою образ Божої Матері

У записі звучить пісня «Хата моя, біла хата» (сл. Д. Луценка, муз. А. Пашкевича)

 Читець І:       З далекої тривалої дороги,

Через печалі й гіркоту розлук

спішу вклонитись отчому порогу

і доторкнутись материнських рук.

Ти вміла чекати. За те тобі спасибі,

за білі короваї на столі.

В дорогу ти мене благословляла хлібом,

щоб не цурався рідної землі.

Ділив з людьми і радощі, й тривоги,

не спотикався і не відступав,

щоб рідного батьківського порога

ніколи у житті не забував.

Чому мене так вабить рідна хата,

збадьорює, мов подихом весни?

Бо в хаті тій мене чекає мати

У світлому серпанку сивини.

 Ведучий: Мабуть, немає нічого дорожчого для людини, як рідний дім. Додому повертаємось з далеких доріг, несемо свої радощі, сумніви і печалі. Рідна домівка повна родинної любові та доброти, а ще взаємними турботами двох дорогих над усе людей – Тата і Мами, «…Доброчесне життя яких – приклад благочинства для дітей, дзеркало для злагоди і взірець добрих справ» (Симеон Полоцький).

 Ведуча: Саме у рідній домівці черпаємо любов, добро, тепло і ніжність від найдорожчої людини – Матері. Наше дитинство починається з Матері. Кожне її слово, мудрі поради, добрі діла, перший «добридень» людям і оте одвічне «не вкради», «не убий» – то Книга життя, з якого вирушаємо в далекі світи.

 Ведучий: Мамина книга життя… Вона про радощі й тривоги. Про вміння творити Добро, любити людей, любити ближнього свого, шанувати старших, терпеливо приймати і зносити прикрощі й жалі. А серед усіх премудрощів материнської науки, найперша – пізнання і знання Божої науки, правд віри, справедливості і Милосердя.

 У записі звучить пісня «Душі криниця» (сл. А. Демиденка, муз. О. Морозова)

 Ведучий: Місяць травень – то найкращий місяць у році. Весна приходить зі своїм сонячним промінням і днями повної радості. І в один з таких весняних днів увесь культурний світ відзначає свято Матері. У ті величні дні пробудження природи усі думки до тієї, що нас у світ випроводжала, всі негаразди з нами ділила, поради давала, благала у Бога ревною молитвою опіки над нами і щастя для нас.

 Ведуча: Це свято прийшло до нас із забуття і переживши нещадні заборони повертає нас душею до давніх традицій, щоб ми вміли проносити крізь життя шану до матері. А слово те для кожного українця символізує і рідну матір, і матір-Україну, і Матір Божу.

Ведучий: Хоч шана до матері була в нашого народу з правічних часів, свято Матері започатковане не в нас, а в США. Уперше його відсвяткували у Філадельфії 10 травня 1908 року з ініціативи молодої американки Анни Джарвіс на знак пошани й любові до її передчасно померлої неньки. У цей день ті, в кого були живі матері, носили на грудях рожеві квіти, а ті, чиї матері вже померли – білі. Так сирота прийшла до думки, що у всіх людей на земній кулі мусить бути хоча б один-однісенький день на рік, коли б вони всі разом вшанували і Матір-Неньку, і Матір-Землю, і Матір Божу.

 Ведуча: Анна Джарвіс довго клопоталася, щоб свято Матері стало офіційним державним святом. Лише через шість років тодішній президент Америки Вудро Вілсон ухвалив постанову Конгресу, за якою свято Матері мало відзначатися щороку в другу неділю травня.

Згодом це свято прийняли жінки Європи, 1929 року його вперше відсвяткували у нас в Україні, в Галичині з ініціативи і підтримки Союзу українок, Товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Пласту». Воно стало всенародним і улюбленим. У 40-ві роки свято Матері було заборонено комуно-більшовицьким режимом.

В наші часи його знову відроджено. Ми щороку чекаємо травня, щоб віддати поклін Матері-Берегині національних і людських ідеалів.

Ведучий:       На цьому святковому вечорі вшановуємо всіх матерів:

Матір, котра нас на світ привела;

Матір кожної дитини, навіть сироти – велику Матір-Україну;

Матір усього світу – Божу Матір.

У цей день стає перед нашими очима постать української матері в усій величі, красі й славі свого високого посланництва на землі.

Ведуча: У травні і Церква щоденними вечірніми відправами складає поклін вдячності і любові Матері Божого Сина, що є для кожної жінки зразком матері. Божа Мати принесла в жертву свого Сина для спасіння людства. В День Матері даруємо їй квіти як символ доброти, любові й краси.

Читець І:      Вечірній Київ затихає,

Софія Київська мовчить,

Лише Оранта прикликає

Із глибини віків гонців.

Ти купино неопалима,

Народ тобою завжди жив,

Моя Стіно ти нерушима,

Моє ти диво серед див.

До тебе йду щодень на прощу,

Тобою зачарована стою,

Тебе у серце своїм ношу,

Тобі всі думи віддаю.

Ти купино неопалима,

Який митець Тебе створив,

Моя Стіно Ти нерушима,

Моє ти диво серед див.

(Ірина Сеник)

Хор виконує один із церковних гімнів, присвячених Богоматері

 Ведучий: Імення матері, хранительки роду, сяяло німбом у духовності нашій. Імення матері святилось, відколи на світі та земля, названа Україною, і той народ, що виборов собі в тяжких битвах власне ім’я – українці. Мати і Україна – сестри-страдниці. Одна в них земля і одна доля, одні діти, які свою матір і свою Україну і люблять, і гублять. Тільки з жертовної любові та зболеного крику, з синівського лицарства й сльози страдництва серцем припало до України святе імення – Мати!

Ведуча: В житті можемо мати щирих приятелів, але ніхто так беззастережно не пожертвує себе для нас з такою

ніжною любов’ю, як мама.

Нема слів, щоб висловити посвяту материнської любові, бо та любов не має меж. Вона невимушена, безконечна і незмірна. Вона повна самопосвяти і гідна подиву. Родина може відвернутися, друзі можуть стати ворогами, тільки в материнськім серці знайдемо жертовну любов і велику силу материнської турботи. Про це так висловився поет Роман Завадович у поезії «Серце мами».

Де серце мами тепле, голубине,

Там рай земний зоріє-променіє,

Там тихе щастя у душі дитини,

Там розцвітають срібні сни і мрії,

Її послав Господь на землю дітям

За ангела, за сторожа, за друга –

Вона одна, одна на всьому світі,

Її ніколи не заступить друга.

 Ведучий: Для нашого Великого Кобзаря – Тараса Шевченка – не було кращого образу на світі, ніж матір із дитятком на руках:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

А вислів «Слово «мамо» – великеє, найкращеє слово» став своєрідним прислів’ям у нашого народу.

Ведуча: Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка завдячували своєю любов’ю до рідного слова своїм матерям. Іван Франко писав:

Мамо, голубко! Зарання в могилі

Праця й недуга зложили тебе.

Пісня ж Твоя в невмираючій силі

В моєму серці ясніє, живе.

 Ведучий: Мати – найдорожче слово, бо саме з мами починається все на світі. Папа Пій XII сказав: «Жінка й мати є серцем родини через жертовність, посвяту і ніжність у всьому, щоб зробити милим життя чоловікові й дітям».

Можна у світі чимало зробити.

Тільки без мами – не можна нізащо.

Все найдорожче, що є тільки з нами,

Все починається з нашої мами!..

 Ведуча: Слово «мати» – це сонцесяйне слово в мові кожного народу. Це слово майже однаково звучить у багатьох мовах народів світу, як і в нашій рідній, українській починається літерою «М». Послухайте… У болгарській і сербській воно звучить «майка». В румунській, як наше та російське – «мама». Греки кажуть «матір». Норвежці – «мор». Шведи і Данці – «медер». Іспанці та італійці – «мадре». Англійці – «мазер». Німці – «мутер».

Ведучий: Та чи знайдеться доволі слів, щоб розказати про мамину мудрість, сердечність, самовідданість, працьовитість, дбайливість, терплячість, щедрість, ніжність? Слова то знайдуться, але завжди їх буде замало. Недарма Україна так щиро відгукнулася на неймовірні зусилля американки прославити матір, бо почуття до матері – то почуття вселюдські.

 Ведучий: З пошани до матері починається Людина. Пам’ятаймо це, як хочемо, щоб наш рід не перевівся, щоб діти виростали милосердними, чуйними людьми. Бо власне, й рід і родина тримається з почуття до матері.

Учасники художнього аматорського колективу виконують «Пісню про рушник» (сл. А.Малишка, муз. П. Майбороди)

 Читець ІІ:     Найбільше ім’я,

Найщасливіша сім’я,

Там, де мати в пошані і честі,

Там любов все горить,

Там Бог щастям дарить

Й помагає буденний хрест нести.

Увесь день це ім’я

Чує в хаті сім’я,

Зараз зранку й до пізньої ночі:

Мамо, їжу нам дай!

Нас молитви навчай!

У діток усміхаються очі.

Там пливуть в щастю дні

В християнській сім’ї,

У батьків все любов, добра воля,

Там маленькі дітки,

Мов в садочку квітки

З кожним днем щасливіша їх доля.

Їм чужа люта злість,

Спокій Божий гість;

Там все хочеться жити і жити,

Де мамине ім’я

У пошані щодня,

Можуть горе й нужду враз ділити.

Отож, всі ми в цей день

Наш віночок пісень

Принесімо для любої мами!

І просім, щоби Спас

Хоронив усіх нас,

Щоб нам бути живими квітками.

(Гр. Домашовець)

 Виконуються пісні «Пісня про Матір» (сл. П. Пушика, муз. В. Їжака) і «Два кольори» (сл. Д. Павличка, муз. О. Білаша)

 Ведуча: Шлях української матері був завжди тяжкий і тернистий. Матері творили велику частину нашої історичної минувшини, творять сучасність і майбутнє нації. Українка найдавніших віків не вагалася віддати життя за свою Батьківщину, як і її нащадки в цілій нашій історії аж до нинішніх часів.

Ведучий: Серце українки-матері було завжди відкрите для ідеалів і змагань молодих поколінь. Для прикладу погляньмо на роль матері у справі збереження та передання мови, віри, звичаїв, традицій, культури. Хто ж те все передавав від самої колиски впродовж довгих тисячоліть і століть, а особливо в часи, коли ми не мали своєї державності? Мати. Це вона брала на себе тягар життя, коли у боротьбі гинув чоловік.

 Ведуча: Життєвий шлях української матері нагадує нам часто важкі переживання Богоматері. Як Божа Мати змушена була тікати від Ірода, щоб врятувати Ісуса Христа, так і українська мати часто була примушена покидати рідну землю, щоб зберегти своїх дітей. Тому Мати Божа така близька серцю для матері-українки.

 Ведучий: В апостольські часи жінки багато трудилися поширюючи Святе Євангеліє, допомагали священикам утверджувати Христову справу і ширити віру в Ісуса Христа.

 Ведуча: Образ матері княжої доби – то образ відчайдушної матері-виховательки в небезпеці і тяжкій праці, матері, яка мудро виховувала молоде покоління, а часто і зі списом чи мечем ставала на його оборону.

 Ведучий: Епохи козацька, стрілецька, повстанська вимагали героїзму від своїх громадян та провідників. Мужність матерів, з якою вони зустрічали смерть, виховувала нове покоління. Ті героїні були звичайні люди, такі, як і ми з вами, тільки Україну любили, як себе, як своє життя. Вони не лише героїчно помирали, але й по-геройськи жили. Українська мати – це моноліт, твердиня Правди і Волі.

 Ведуча: В історії наших визвольних змагань матері віддавали своїх синів для оборони прав нашого народу. Про всіх них можна сказати словами Олени Теліги з поезії «Сучасникам»:

Не треба слів!

Хай буде тільки діло!

********

Моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

 Ведучий: Українські матері, які під тиском насилля, прибули в далекі простори інших країн з маленькими діточками, у труднощах, без всяких засобів для виживання, без жодної опіки, заселяли незаймані, дикі простори, не тільки не зламалися, а ще й виховали своїх дітей в християнській моралі та національній свідомості, зберегли рідні традиції, мову і культуру.

Читець І:        Це із Тебе митці малювали ікони.

І від Тебе дороги ішли і вели у життя.

До творців, мудреців, королівського трону.

А коли треба стати було до святої борні –

Боронити – відстояти честь Батьківщини –

Ти змогла наймужнішим дотримати крок нарівні.

Хто сказав, що Ти, жінко, мала і безсила людина.

(С. Кузьменко)

Читець ІІ:    Українська мати! Будь горда собою,

Підтримуй ту іскру, що в крові дитяти,

Ту іскру любові до свого народу!

*************

І будь, як та Мати велика, святая,

Що сина одного вела на Голгофу,

А сльози скривала лиш думка у неї:

Він вмре для ідеї.

І будь, як русалка весняного ранку,

Що вквітчана сонця жде золотого,

А ти уквітчайся працею і трудом

І очікуй сонця Волі народу святого!

Ведуча: Нехай завжди надихають нас образи наших матерів!

Ведучий: Свято на честь Матері триває один день. Поступово, День Матері стає одним із найбільших традиційних свят у наших родинах. Адже Мати – завжди з нами. Так було. Так є. Так буде. Бо в кожного з нас – частинка її життя. Як писав Василь Симоненко:

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди. 

Ведуча: Українська Мамо! Ти і я! Пізнаймо своє минуле і, як колись княгиня Ольга, гордо піднесім чоло, бо який інший народ має таких жінок-героїнь як ми? Який інший народ, переживши стільки лихоліть, далі прямує до світлих днів свободи?

Ведучий: Якщо українські матері здатні сьогодні виховати Василя Симоненка, Василя Стуса, Ольгу Басараб, Аллу Горську, то впевнено і сміливо ідімо в українське завтра.

Ведуча: Дорогі матері! Спільними зусиллями виховуймо нову українську людину, щоб як і ви, кожна дівчинка виростала Берегинею роду і народу України.

Ведучий: Шануймо матерів! Це найсвятіший обов’язок кожного і пам’ятаймо слова поета:

… Хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

(Тарас Шевченко)

Ведуча: У цей святковий День Матері даруймо глибокий поклін тим матерям, які стоять на сторожі всього українського, які переливають у молоді душі своїх дітей любов до України.

Хвала і слава Вам, Мамо! У Ваших руках і у Вашому серці квітне наша доля і наше майбутнє.

Ведучий: Сьогодні віддаємо Вам, Матері, шану за ваше піклування, за недоспані ночі, за всі страждання і турботи.

Читець І:       Поклін вам, матері Великого народу!

Поклін і ділам Вашим, і недолі!

Із ним, тернистим шляхом, крізь негоду

Ви сміло йшли, святі без авреолі.

Поклін вам, матері,

Що очікували сина з лісу

В тривожні дні і ночі ще лютіші,

Аж поки гостре цокотіння крісів

Сказало вам: – Він вже не прийде більше!

Поклін вам, матері,

Що бій вели нерівний

За синьо-жовту стрічку в серці сина,

Що зберегли йому вогонь чарівний,

Хоч холодом морозила чужина.

Поклін вам, матері!

Вже близька та хвилина,

Що переможе сили всі ворожі,

Воскресить мертвого, спасе живого сина,..

І вам на шлях тернистий – кинуть рожі!

 

Читець ІІ:     На поклик власної душі,

Що здатна нас карати грізно.

Спіши до матері, спіши,

Допоки ще тобі не пізно.

Допоки жде тебе вона,

Щоб потім боляче не стало,

Щоб материнська сивина

Тобі на совість не лягала.

Допоки ще не перейшов

У згадку образ рідний, щирий,

Свою їй ласку і любов

Даруй, не відаючи міри.

Важливі справи залиши –

Вони ще можуть почекати,

Спіши до матері, спіши,

Допоки є на світі мати!

Ведуча: Ми молитовно звертаємось до Божої Матері і благаємо у Неї кращої долі для Матері-України.

Читець І:      Свята моя Ненько, я вдячний Тобі,

Що в хаті тепленько і сіль є, і хліб,

За те, що ще можу свій хрест я нести,

О Матінко Божа, спаси і прости.

Твори, Богородице, рідному сину

Молитву за нас і за всю Україну,

Молитву нехитру, святу і просту,

Неси її, Сину Іісусу Христу.

Помилуй нас Боже, гріхи нам прости,

І дай нам ще сили в гріхах не зрости.

Свята наша Ненько, ми вдячні Тобі,

Що діток своїх Ти борониш в біді.

(Г. Акулов)

Ведучі разом: Дорогі матері! Ми любимо Вас. Даруємо Вам свою шану і серце.

Хор і всі учасники вечора виконують «Многая літа».

Завантажити: Сценарій літературно-мистецького заходу на відзначення Дня Матері (Розмір:27.1 KB Завантажено:3)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *