Вівторок , 21 Листопад 2017

Мово рідна моя, не мовчи (Сценарій свята рідної мови)

Мово рідна моя, не мовчи

Сценарій свята рідної мови

 На сцені «дрімучий ліс». Маленьку галявинку, де сидять два хлопчики, обступили дерева найрізноманітнішої форми. Хлопчики сидять на викривлених пеньках, тяжко зітхаючи, розмовляють.

Гриць. Олесю, як же це трапилося з нами? Як же ми опинилися в такому неприродному лісі? Все тут таке страшне, недоладне, криве, скручене, скарлючене… Ось скільки блукаємо, а вийти ніяк не можемо…

Олесь. Усе це тому, Грицьку, що не вчили ми рідної мови, не слухали свою вчительку. Пам’ятаєш, як вона нам говорила, що ми у словниковому суржику загубилися, як у лісі зачарованому, і вибратися з нього не можемо.

Гриць. Так, пам’ятаю. Я ще казав, що якби ми і справді могли опинитись у зачарованому лісі, то було б класно!

Олесь. Ага, а я підхопив, пам’ятаєш? Я казав, що було б здорово: я люблю мандрувати, а тим більше у зачарованому лісі. Там же самі дива!

Гриць. Ідеш, а дерева сходяться і розходяться — ні пролізти, ні пройти. А навколо все страшне, дивовижне, незвичайного стільки — жуть!

Олесь. А вчителька мовила, що якби ваші слова-суржики перетворились і справді на страшні дерева та ще на страшніших звірів, я б побачила, які ви герої!

Завантажити: Мово рідна моя, не мовчи (Сценарій свята рідної мови) (Розмір:37.3 KB Завантажено:10)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *