Понеділок , 20 Листопад 2017

«Cобор свободи нам серце зігріва». Сценарій тематичного свята, присвяченого Дню Соборності України

«Cобор свободи нам серце зігріва»

Сценарій тематичного свята, присвяченого Дню Соборності України

Звучать позивні, до мікрофону підходять ведучі

Ведучий:   Україно моя, у нас ти одна,

Київ наш золотий,

Львів усім дорогий,

Крим, Карпати, Дніпро

Кажуть нам: «Ми одно».

І молитва одна: «Ми – вкраїнська сім’я»

І не впадемо ми – вірні доньки й сини,

Бо молитва свята дасть нам силу іти.

 Ведуча: Шановна громадо, нас сьогодні зібрала історична подія – Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської народної республіки в єдину Україну, яка увійшла до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.

Ведучий: Одна з головних сторінок нашої історії – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.

Ведуча: Урочисте зібрання, присвячене Дню Соборності України, оголошується відкритим.

Звучить Гімн України

Ведуча:      Гордо воля постала, повергнувши зло.

Освятивши промінням добра Україну.

На живлющих вітрах синьо-жовте крило

Уособлює нині і небо, й хлібину.

З січня 1919 року одностайно було прийнято ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Об’єднавчий рух, який наприкінці 1918 – початку 1919 року охопив майже всю Україну, досяг свого апогею і в двадцятих числах січня перемістився до столиці УНР.

Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв’ю, присвячені об’єднанню українських республік.

Ведучий: Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою.

Ведуча: І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід із Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи.

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну.

Ведучий: Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

Усвідомлюючи суспільно-політичне значення цієї події, керівництво Директорії подбало, щоб прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, днем народження єдиної незалежної соборної держави.

 

Ведуча: Це була велика, урочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація братерства українського народу. Вона не лише справила велике враження на всіх учасників, але й почала нову добу в житті народу. Ця заява єдності всього народу назавжди знищила штучно збудований фізичний і духовний кордон між його гілками.

Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений черговий крок до об’єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.

 Ведучий:   Україно! Ти одна наша рідна мати,

Духом мудрості віків, святістю багата,

Від зелених гір Карпат до степів без краю

Вірно, щиро, мов дитя, я тебе кохаю.

І нехай в ці світлі та величні дні Вифлиємська зірка сяє над кожною українською домівкою, над кожною родиною, над нашою прекрасною Україною.

 Виступ дівчинки – україночки

 Дівчинка-україночка:

Тихо біля хати схлипує криниця

І скрипить до мене довгим журавлем:

– Покуштуй, дитино, чистої водиці

І скажи по-правді, як-то ми живем?

 

Півсела щоранку з мене носять воду,

А ніхто не знає, хто мене копав.

Як же зберегти нам пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав?

Хто копав криницю?

Може, мій прадід?

Може, рідний батько чи по батьку дід?

Пролітає вітер до моєї хати,

Замітає давній до криниці слід.

Вже не раз куштую із криниці воду,

Соромно не знати, хто її копав.

Зберігаймо, люди, пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав!

 Ведуча: Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так людина тримається на землі своїм минулим. Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

Ведучий: 29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

Ведуча:      Жертовний Хрест під Крутами стоїть

Людською пам’яттю приречений стояти

Холодний вітер з верховіть

Цілує Хрест, як сина мати.

 Ведучий:   Тут понад триста полягло

За честь, за волю, Україну,

Щоб вільно, радісно жилось

На цій землі донечці й сину.

 Ведуча: Триста юнаків – це гімназисти та студенти, що вчилися в старших класах української Кирило-Мефодіївської гімназії, українського народного університету та Київського університету Святого Володимира. Проти них було кинуто шість тисяч добре вишколених робітників і матросів Муравйова. Двадцять проти одного.

 Ведучий:   Супроти чужої навали,

Супроти смерті – в стужу, сніг,

Ось тут вони, ось тут стояли

І всього жменька – триста їх.

Ведуча: Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників. Лише 19 березня 1918 року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

Згадаймо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

Крути! Крути! – смолоскип в майбутнє,

Піднімімо наші душі в виш.

Ведучий: Це немеркнучий подвиг українського юнацтва, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

І слава їх встає не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста. Триста перший –

І ти, І я, І кожен з нас.

 Ведуча: Минуть роки, століття та пам’ять про юнаків, які полягли під Крутами, не зникне. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Немає народу, немає країни.

Нема любові понад тy,

Що окропила кров’ю Крути

І ту гарячу кров святу

Народам світу не забути.

Ведучий:   О Боже, наш добрий

З високого неба,

Молитву сьогодні

Приносим до Тебе,

За тих, що боролись

При станції Крути

За нашу державу

Із ворогом лютим,

Що в битві цій впали

В цю зиму криваву,

Прийми їх до себе,

Прийми в свою Славу.

 Ведуча: Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський, говорив про день 22 січня: «Це така дата, що її виучувати будуть напам’ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі». Його слова стали справді пророчими.

Ведучий: 22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопільщині гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув’язнили в радянському концтаборі).

Ведуча: 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

Ведучий: Справжню єдність народу у боротьбі за державну незалежність продемонструвала світові Україна 22 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки.

 Ведуча:      Сини України! Ставаймо в ряди!

Ставаймо в незламную лаву,

Стяг Волі і Правди ми будем нести

Вільній Україні на славу!

 

Нехай же від Дону до сивих Карпат

Живе нероздільна родина,

Без рабства, без панства, насильства і грат

Вільна, незалежна Вкраїна!

Ведучий:   Ніщо нас не спинить, лунає наш клич,

Хай буде Вкраїна Соборна навік,

Велика і вільна. Соборна, міцна,

У світі поважна, для нас дорога!

Ведуча:      Дякуємо за увагу.

Завантажити: «Cобор свободи нам серце зігріва». Сценарій тематичного свята, присвяченого Дню Соборності України (Розмір:15.4 KB Завантажено:131)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *