Поема про Останній дзвоник

Ведучий. Почну поему про Останній дзвоник.

Що в ньому? Знань важкі і пишні грона.

Що в ньому? Ми і наші поривання.

Що в ньому? Сум і музика прощання… 

Ведуча. Почну поему й відшукаю слово,

З якого варто розпочати мову.

Що в ньому?  Сміх і звуки гомінкі, і досвід літ.

Це слово – «випускник»!

Ведучий. Дорогі учні, вчителі, батьки! Шановні гості! Сьогодні в нашій школі радісне і одночасно сумне свято Останнього дзвоника. Він продзвенить, для нас, констатуючи той факт, що ми завершили навчальний рік, здобули певний багаж знань і стали на рік дорослішими. Востаннє продзвенить він для наших одинадцятикласників і покличе їх у незвідану дорогу майбутнього.

Завантажити: Поема про Останній дзвоник (Розмір:27.0 KB Завантажено:56)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *