Особливості життєдіяльності птахів. Лабораторна робота № 14 «Вивчення особливостей будови скелета птахів» (8 клас. Біологія)

Тема. Особливості життєдіяльності птахів. Лабораторна робота № 14 «Вивчення особливостей будови скелета птахів».

Мета: ознайомити учнів з особливостями життєдіяльності птахів, їхньою пристосованістю до польоту й різних середовищ існування, провести лабораторну роботу з вивчення особливостей будови скелета птахів.

Обладнання й матеріали: підручник [1], зошити [2], [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати особливості життєдіяльності птахів і риси їхньої пристосованості до польоту й різних середовищ існування.

Базові поняття й терміни: птахи, скелет.

Тип уроку: комбінований.

 Хід уроку

 І. Організаційний етап

Перевірка домашнього завдання

Учитель перевіряє в зошиті [2] наявність виконаної лабораторної роботи № 14 «Вивчення особливостей будови скелета птахів». Запитує, що залишилося незрозумілим, чи були труднощі у її виконанні, відповідає на питання школярів.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Як птахи пристосувалися до різних середовищ існування?

III.Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

  1. Особливості життєдіяльності птахів

Політ птахів. Політ — надзвичайно цінне придбання, що дає птахам можливість:

— рятуватися в повітрі від наземних хижаків;

— з повітря відшукувати й переслідувати наземну здобич, знаходити місця годівлі й водопою й користуватися ними навіть на значній відстані від свого житла;

— улаштовувати житла в місцях, недоступних для інших тварин — ворогів і конкурентів;

— робити сезонні перельоти, гніздитися влітку навіть у полярних країнах, а на зимівлю відлітати до теплих країв.

Для польоту необхідна значна перебудова усього організму; побудова літального апарата, наявність теплих покривів — оперення, пристосування кістяка, мускулатури, дихальної, травної, видільної й кровоносної систем, пристосування органів чуття, нервової системи й вищої нервової діяльності. Необхідно не лише мати літальний апарат і пристосований до польоту організм, але й уміти користуватися польотом.

Треба, однак, мати на увазі, що повітря для птахів — це лише середовище для подолання, а не середовище існування. Хоча пристосованість деяких птахів до повітря настільки велика, що вони й годуються, а деякі можуть спати й спаровуватися в повітрі (наприклад, стрижі), але розмножуються птахи все ж таки на землі, та й взагалі існувати без землі не можуть.

Для польоту необхідне: подолання сили тяжіння — піднімальна сила й поступальний рух — сила тяги.

У польоті по інерції з нерухомо розпростертими крильми птах подібний до планера (вірніше, звичайно, навпаки). Сила тяги вже прикладена — це інерція попереднього розгону. Піднімальна сила, що переборює силу тяжіння птаха, виникає внаслідок відбиття донизу зустрічного потоку повітря похилими площинами крил і хвоста.

При ковзному польоті піднімальна сила створюється навіть не стільки нахилом крила назад, скільки різницею тиску на верхню й нижню поверхні крила обтікаючих його струменів повітря.

Для пасивного польоту дуже важливі течії повітря, що сходять від нагрітих поверхонь (звернених до сонця схилів тощо). Сильні висхідні течії можуть навіть піднімати птаха, що летить.

При маховому, активному польоті крила рухаються у вертикальній площині.

При посадці птахи, як і літаки, відчувають труднощі через надлишкову швидкість і змушені гальмувати, повертаючись площиною крил і хвоста проти руху. Іноді при цьому вони роблять сильні змахи крильми назустріч руху.

Швидкість польоту у птахів досить різна. Середня швидкість коливається від 20—25 (у голуба й ворони) до 60—75 км/год. (у качок і соколів). Альбатроси можуть летіти (при попутному вітрі) зі швидкістю 100 км/год., ластівки досягають швидкості 30—40 м/с (110—120 км/год.), а стрижі до 50 м/с (близько 200 км/год.). Пікіруючи на здобич, сокіл сапсан мчиться зі швидкістю близько 350 км/год.

Поведінка птахів. Прогресивний розвиток центральної нервової системи, органів чуття і вищої нервової діяльності дозволяє птахам накопичувати досвід і здійснювати складну поведінку.

Деякі птахи мають здатність уявляти собі, куди переміститься предмет, який рухається. Наприклад, ворона злітає з дороги від машини, що їде, і сідає на узбіччі, не боячись того, що машина проходить повз неї на віддалі півметра. Це — елементарна здатність передбачування найближчих подій. У різних птахів вона розвинена несіднаково. Птахи, що харчуються рослинною їжею (наприклад, голуби), володіють нею незначною мірою. Великі птахи, що переслідують комах, іноді гризунів, ящірок тощо, — більшою мірою. Воронові й деякі хижаки, що переслідують живу здобич, демонструють складну поведінку. Вони активно відшукують моторних тварин і переслідують їх, нерідко упускаючи на деякий час очей, і здатність визначати місце, куди повинен переміститися об’єкт переслідування (або предмет, що їм загрожує, — машина, хижак, ворог), розвинена у них досить сильно.

Воронові птахи, тисячоліттями живучи поряд з людиною, певно, встигли набути навички рятуватися від переслідувань з її боку (передбачати подальші її вчинки). Здатність елементарного передбачення наступаючих подій проявляється й у тому, що осінній переліт птахи починають, користуючись непрямими сигналами — провісниками наступаючої зими.

У птахів надзвичайно розвинені так звані складні інстинкти, до яких, крім перельотів і відшукування, належить будування гнізд. Багато птахів здатні споруджувати досить складні гнізда із всіляких будівельних матеріалів.

У поведінці птахів велике значення має навчання наслідування, запозичення досвіду. Такими є явища так званого пересмішництва, місцеві варіації пісень птахів (своєрідні жаргони) і т. д.

  1. Пристосованість птахів до різних середовищ існування

У птахів, порівняно з рептиліями, риси організації, пов’язані з характером живлення, способом добування їжі, окремими особливостями руху в різних середовищах існування, виражені значно чіткіше.

Гусеподібні або пластинчатодзьобі — плаваючі й деякі пірнаючі птахи пристосовані до добування їжі з мулу, де живуть численні безхребетні і їхні личинки. Крім того, вони можуть скубти траву й поїдати насіння рослин, зернини хлібних злаків.

Лебеді, гусаки й качки мають широкий дзьоб, який має по краях численні пластинки, що утворюють цідилку. Мул, що потрапив у дзьоб, промивається у воді за допомогою частих рухів щелеп, і молюски, які перебувають у ньому, черви, личинки та інше їстиво залишається в роті. Мул вони дістають із дна, або пересуваючись по березі, або плаваючи й занурюючи голову й передню частину тіла. Таким чином, їм, залежно від розмірів самого птаха й довжини його шиї, доступні різні за глибиною ділянки водойми.

Найдрібніші з качок — чирки — займають на годівлі тільки найбільш дрібні водойми (або прибережну частину більш глибоких). Далі випливають більші качки — сіра, крижень, шилохвіст, потім — гусаки й, нарешті, лебеді, яким доступна метрова глибина. Це не означає, що лебеді не годуються на мілководді, але тут, на глибині, вони не зустрічають настільки численних конкурентів.

Деякі ниркові качки — чернь чубата, червоноголовий нирок та інші — здатні поринати у воду, опускаючись на дно, і там брати корм. Інші ниркові качки (гоголь, наприклад), можуть не тільки поринати, але й недовго рухатися під водою, переслідуючи рибу. Це відкриває їм доступ у відкриті води. Будова тіла цих нирків має риси, що нагадують гагар: ноги відтягнуті назад і закріплені так, що під час пірнання лапи (із плавальними перетинками) працюють за корпусом, даючи поштовхи по його осі. На суші це викликає труднощі при ходінні, тому що ноги не можуть вільно виноситися кроком уперед, і корпус здобуває більш пряме, таке, що наближається до вертикального, положення.

Політ у гусеподібних чисто транспортний, швидкий, неманеврений, з постійною швидкістю. У великих лебедів, гусаків крила довгі й широкі, загострені, змахи досить рідкі. У качок крила менші, гостріші, змахи часті, особливо на зльоті. Не ниркові качки можуть злітати із заростей майже вертикально. Деякі ниркові качки злітають із води тільки після розгону, користуючись, мабуть, лапками, як підводними крильми.

Зовсім інакше пристосовані до свого середовища існування денні хижаки.

Хижі птахи харчуються живою здобиччю, яку треба знайти, схопити, подолати, умертвити й розірвати, якщо не можна проковтнути цілком. Вони мають потужний літальний апарат, дуже гарний зір, зброю — пазурі для хапання й проколювання жертви, сильні ноги, гострий гачкуватий дзьоб для розривання здобичі, значний розвиток нервової системи.

Хижі птахи користуються польотом як засобом відшукування й переслідування здобичі. Від різноманітності здобичі й способів її добування залежить і будова літального апарату, і характер польоту. Багато хижаків добре розпізнаються на льоту за обрисами крил і хвоста.

Грифи мають величезні широкі й довгі крила, розраховані на тривалий ощадливий політ — статичне ширяння для відшукування трупів тварин. Активний політ для них непритаманний, а літальна мускулатура відносно слабка. Із своїх гнізд у горах вони летять далеко в степи, зустрічний вітер іноді не дає їм повернутися. Якщо їх заносить вітром у море, вони часто гинуть, не маючи сил летіти проти вітру.

Орли, скопи, шуліки, почасти мишоїди відшукують на відкритих просторах живу здобич на землі (птахів, ссавців, рептилій). їхній літальний апарат і політ значно активніший і сильніший, ніж у грифів, тому що забезпечує переслідування живої здобичі, боротьбу іноді з досить великими й сильними тваринами і, нарешті, перенесення в пазурах важкої здобичі. Беркут або орлан-білохвіст впорується із зайцем або лисицею, які й більші, і важчі від них самих. Приручений і дресирований для полювання беркут іноді зупиняє навіть вовка, завдаючи йому важкі рани пазурами.

Яструби, літаючи між деревами в лісі, раптово вилітаючи на галявини й узлісся, дістають птахів з гілок або, злякавши, переслідують їх, і дістають пазурами на льоту. Політ у них швидкий, маховий, добре керований. Крила для цього відносно короткі й широкі, на кінцях звужені, хвіст довгий, віялоподібний.

Соколи переслідують птахів, що летять, швидко наганяючи їх, злітаючи над ними, круто пікірують на них і з розмаху б’ють пазурами задніх пальців, ранять і збивають птаха на землю. Крила соколів короткі, але з дуже довгим великим маховим пір’ям, звужені й загострені. Хвіст довгий. Це дозволяє розвивати велику швидкість і робити фігури в повітрі, необхідні для переслідування здобичі. Ширяючий політ при цьому майже неможливий, але деякі соколи можуть зупинятися в повітрі, тріпотячи крильми, і виглядати здобич на землі, щоб потім каменем упасти на неї.

Денні хижаки, як і сови, у переважній більшості корисні, тому що харчуються переважно гризунами — мишами, полівками, ховрашками тощо, а також і комахами, особливо дрібні соколики. Навіть у тих випадках, коли вони ловлять корисних птахів або звіряток, у їхні лапи в першу чергу потрапляють хворі, слабкі, взагалі неповноцінні особини, що сприяє природному оздоровленню складу диких тварин і запобігає поширенню заразних хвороб.

Через те, що багато хижаків, наприклад великі соколи, охороняють свої гніздові ділянки від інших хижаків, особливо чотириногих — лисиць, песців і навіть від вовків, — під їхнім захистом вільно розмножуються інші корисні птахи, зокрема гусаки й качки. Цим вони оберігають велику кількість корисних птахів.

IV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі працюють із малюнками на с. 194—197, ознайомлюючись із особливостями життєдіяльності птахів. Потім вони читають текст про будову фізіологічних систем птахів на с. 194—197.

Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1—4 на с. 198.

Робота із зошитом

Виконати завдання в зошиті [3, с. 66—67].

V.Самостійна робота учнів

Користуючись зошитом [2], або зошитом [3, вкладиш, с. 16], школярі виконують лабораторну роботу № 14 «Вивчення особливостей будови скелета птахів».

Потім учні ознайомлюються з рубрикою «Запам’ятайте найважливіше» на с. 198, при необхідності записують висновки в зошит.

VI.Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII.Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 44, відповісти на запитання 5, 6 після параграфа на с. 198.

Завантажити: Особливості життєдіяльності птахів. Лабораторна робота № 14 «Вивчення особливостей будови скелета птахів» (8 клас. Біологія) (Розмір:18.1 KB Завантажено:1)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Модерацію коментарів ввімкнено. Можливо знадобиться трохи часу, щоб Ваш коментар з’явився.

Яндекс.Метрика