Тип Молюски. Клас Черевоногі молюски. Лабораторна робота № 8 «Вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків» (на прикладі акваріумних видів) (8 клас. Біологія)

 

Тема. Тип Молюски. Клас Черевоногі молюски. Лабораторна робота № 8 «Вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків» (на прикладі акваріумних видів).

Мета: ознайомити учнів із загальною характеристикою молюсків, їхньою різноманітністю, значенням у природі й житті людини, розповісти про клас Черевоногі молюски.

Обладнання й матеріали: підручник [1], зошити [2], [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати особливості будови й життєдіяльності молюсків, їхнє значення в природі й житті людини.

Базові поняття й терміни: молюски, черепашка, зовнішній кістяк, черевоногі молюски.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I.Організаційний етап

Перевірка домашнього завдання

Учитель перевірне в зошиті [2] наявність виконаної лабораторної роботи № 8 « Вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків» (на прикладі акваріумних видів). Запитує, що залишилося незрозумілим, чи були труднощі у її виконанні, відповідає на запитання школярів.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Імовірно, кожний з вас бачив черепашку молюска. А хто знає, із чого вона зроблена й для чого служить?

III.Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

  1. Загальна характеристика типу Молюски

Питання про черепашку дозволить привернути увагу школярів до самих молюсків, багато з яких черепашки не мають.

Молюски — досить великий за числом видів тип тварин. Він нараховує 130 тисяч видів. Живуть вони переважно в морях (мідії, устриці, кальмари, восьминоги), прісних водоймах (беззубки, ставковики, живородки), рідше — у вологому наземному середовищі (виноградний равлик, слизняк).

Розміри тіла дорослих молюсків різних видів значно різняться — від декількох міліметрів до 20 м. Більшість із них — малорухомі тварини, деякі ведуть прикріплений спосіб життя (мідії, устриці), і тільки головоногі молюски здатні швидко пересуватися реактивним способом.

До основних характерних рис будови молюсків належать такі риси:

  1. Тіло позбавлене сегментації, має двосторонню симетрію (двостулкові й головоногі) або асиметричне (черевоногі). Відділами тіла є голова з розташованими на ній очима й 1—2 парами щупалець, тулуб, у якому розташована більшість внутрішніх органів, і нога — мускулиста черевна частина тіла, що служить для пересування. У двостулкових молюсків голова редукована.
  2. Тіло молюсків укладене в черепашку, що захищає тварину. Зовнішній шар черепашки роговий, а середній (порцеляновий) і внутрішній (перламутровий) — вапнякові. У черевоногих молюсків черепашка суцільна у вигляді ковпачка або спірально завитої башточки. У двостулкових вона складається із двох стулок, з’єднаних еластичним зв’язуванням, зубцями «замка» і м’язами-замикачами. Більшість головоногих молюсків черепашку втратили.
  3. Тулуб молюсків покритий шкірною складкою — мантією, що й утворює черепашку. Між мантією й тілом утворюється мантійна порожнина, у якій розташовуються зябра, деякі органи чуття, анальний отвір, отвір видільних органів.
  4. Порожнина тіла вторинна (целом), однак сильно редукована й збережена лише у вигляді навколосерцевої порожнини й порожнин статевих залоз. Інший простір між внутрішніми органами заповнено пухкою тканиною — паренхімою.
  5. Травна система складається із трьох відділів: передньої, середньої Й задньої кишки. У більшості молюсків (крім двостулкових) у глотці є тертка, покрита численними зубчиками. Нею черевоногі молюски подрібнюють рослинну й тваринну їжу. У глотку відкриваються протоки слинних залоз, а в шлунок — протока особливої травної залози — печінки. Двостулкові молюски харчуються пасивно, відфільтровуючи через зябра харчову суспензію (водорості, бактерії), що надходить у мантійну порожнину з водою через ввідний сифон.
  6. Кровоносна система незамкнута й складається із серця й судин. Серце має шлуночок і 1—2 (рідше 4) передсердя. Крім судин, частину шляху кров проходить через щілиноподібні порожнини між органами.
  7. Органи дихання у водних молюсків — зябра, у наземних — легеня, що представляє собою ділянку мантійної порожнини. У стінці легені є густа сітка кровоносних судин, через які здійснюється газообмін. Легеня відкривається назовні дихальним отвором — дихальцем.
  8. Видільна система представлена 1—2 нирками. Вони є видозміненими метанефридіями. Лійка нирки відкривається у навколосерцеву сумку, а видільний отвір — у мантійну порожнину.
  9. Нервова система розкидано-вузлового типу: п’ять пар великих гангліїв розташовані в життєво важливих органах (голові, нозі, мантії, органах дихання й внутрішньому мішку) і з’єднані між собою нервовими стовбурами. З органів чуття найбільш розвинені органи хімічного чуття, дотику, рівноваги, а у рухливих хижаків — зору.
  10. Розмноження у молюсків відбувається статевим способом. Більшість молюсків — роздільностатеві тварини, рідше — гермафродити (легеневі черевоногі молюски). У роздільностатевих молюсків запліднення зовнішнє, у гермафродитних — внутрішнє, перехресне. У прісноводних і наземних легеневих, а також головоногих молюсків розвиток прямий, у морських двостулкових і черевоногих молюсків — з неповним метаморфозом, тобто із планктонною личинковою стадією, що сприяє їхньому розселенню.
  11. Особливості життєдіяльності й поведінки молюсків

Особливості життєдіяльності молюсків можна розглянути на прикладі кальмара й восьминога.

У кальмара розрізняють два головних відділи — голову й тулуб, на голові — десять щупалець («ніг») — вісім коротких і два довгих (ловчих), ротовий отвір і очі. Кальмар, мешканець відкритого моря, — чудовий плавець, він може мчатися під водою зі швидкістю поїзда — майже 50 км/год., використовуючи принцип реактивного руху.

Кальмар — хижак, харчується в основному рибою й пропливає за її зграями тисячі кілометрів. Наздогнавши здобич, кальмар дістає її довгими ловчими щупальцями, утримує іншими щупальцями біля рота й відкушує по шматочку гострими роговими щелепами. Потім їжа перетирається в глотці за допомогою спеціальної тертки — радули. Заковтувати жертву цілком і навіть шматками кальмар не може, тому що у ньoго вузький стравохід.

Увесь тулуб кальмара покриває мантія, від черепашки залишилася лише рогова пластинка на спинному боці тіла. Зникнення черепашки у головоногих пов’язане з розвитком хижого способу живлення, переходом до дуже рухливого способу життя й відповідним розвитком мускулатури.

Щупальця кальмара також мають потужну мускулатуру й усаджені рядами сильних присосків. У кальмара є чорнильний мішок, вміст якого виводиться через кишку й лійку мантійної порожнини у воду. Захищаючись, молюск викидає чорну рідину й ховається за завісою, що утворилася. Кальмар здатний міняти своє забарвлення залежно від кольору дна й води завдяки пігментним клітинам, що залягають у покривах тіла. Рятуючись від погоні, кальмар може злітати в повітря й у планеруючому польоті проноситися над хвилями десятки метрів.

Восьминоги широко розповсюджені як у холодних морях, так і в тропічних водах, серед коралових рифів. Восьминіг (спрут) на відміну від кальмара не може довго плавати й тримається біля дна, де ховається в ущелинах скель, підстерігаючи свою здобич. Тулуб восьминога стиснутий у спинно-черевному напрямку (майже кулястий), як мішок. На голові вісім схожих одне на одного щупалець, за допомогою яких ці молюски можуть пересуватися по дну «навшпиньках», тобто на самих кінчиках витягнутих вертикально донизу щупалець. У критичних ситуаціях восьминоги, як і кальмари, рухаються реактивним способом і можуть розвивати швидкість до 15 км/год.

У спрута є роговий дзьоб. З його допомогою він робить отвір, наприклад, у черепашці молюска і впускає туди токсичну слину, що розслаблює замикаючий черепашку м’яз. У глотці восьминога також є тертка, що перетирає їжу.

Черепашка восьминога (точніше, її залишок) має вигляд двох хрящових паличок, захованих під шкірою спини, або відсутня зовсім. Не маючи своєї раковини, восьминоги завжди прагнуть знайти собі якийсь притулок. Вони залазять у всілякі щілини, у порожні черепашки молюсків, панцири крабів (попередньо з’ївши законних хазяїв), а також у предмети, кинуті на дно моря людиною. Дуже люблять восьминоги ховатися в посудинах з вузьким горлечком, тому що їхнє позбавлене черепашки й кістяка тіло може стискуватися і ніби просочуватися крізь зовсім маленькі отвори. У деяких країнах восьминогів навіть ловлять, спеціально розкидаючи по дну такі вузькогорлі посудини.

Спрут, як і кальмар, може змінювати забарвлення, а при небезпеці випускати чорнильну рідину, яка набирає у воді форму самого восьминога, що збиває ворога з пантелику. У восьминогів є ще одне цікаве захисне пристосування — автотомія: схоплене ворогом щупальце може відірватися за рахунок сильного скорочення м’язів, які в цьому випадку самі себе розривають.

Восьминоги — найбільш «розумні» серед усіх безхребетних. Вони піддаються дресируванню, мають гарну пам’ять, розрізняють геометричні фігури. Вони впізнають людей, звикають до тих, хто їх годує.

До типу Молюски належать три класи: Черевоногі, Двостулкові й Головоногі.

  1. Клас Черевоногі молюски

Це найчисленніший клас молюсків. Розміри їхнього тіла варіюють від 2 мм до 60 см. Черевоногі пристосувалися до життя в морях, прісних водоймах і на суші. Черепашка у черевоногих молюсків конічна або спіральна, у активних хижаків і частини наземних видів піддається редукції. Тіло складається з добре відособленої голови, що несе 1—2 пари щупалець і парні очі, ноги (різної форми) і тулуба. Тулуб спірально закручений і асиметричний, як і раковина. У глотці є рухливий мускулистий виріст — язичок, покритий терткою, і щелепи. Дихання здійснюється за допомогою зябер або легені. Черевоногі є роздільностатевими й гермафродитами.

Представники черевоногих молюсків.

Ставковик звичайний — типовий мешканець ставків, озер, тихих заплав рік. На голові розташована пара щупалець, дихання легеневе. Живиться шляхом зішкрябування терткою м’яких тканин рослин. Ставковики — гермафродити, запліднення у них перехресне. Яйця, що відкладаються, у вигляді слизуватих шнурів прикріплюються до водяних рослин. З яєць розвиваються молоді особини. Ставковик малий є проміжним хазяїном печінкового сисуна — небезпечного паразита людини й сільськогосподарських тварин.

Виноградний равлик — наземний черевоногий молюск. Об’їдаючи бруньки й листя виноградної лози, він завдає шкоди виноградникам. У деяких країнах Європи виноградного равлика використовують в їжу.

IV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі розглядають малюнки на с. 118—120, ознайомлюються із зовнішньою й внутрішньою будовою молюсків. Потім вони читають текст про черевоногих молюсків на с. 118—120 і відповідають на запитання 1—4 на с. 121.

Робота із зошитом

Виконати завдання в зошиті [3, с. 40—45].

V.Самостійна робота учнів

Користуючись зошитом [2],або зошитом [3, вкладиш, с. 9] учні виконують лабораторну роботу № 8 «Вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків» (на прикладі акваріумних видів).

Учні ознайомлюються з рубрикою «Запам’ятайте найважливіше» на с. 121, при необхідності записують висновки в зошит.

VI.Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII.Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 28, відповісти на запитання 5, 6 після параграфа на с. 121, користуючись зошитом [2], підготуватися до лабораторної роботи № 9 «Порівняння та визначення черепашок молюсків».

У зошиті [3, с. 40—41] виконати завдання.

Завантажити: Тип Молюски. Клас Черевоногі молюски. Лабораторна робота № 8 «Вивчення зовнішньої будови та способу руху черевоногих молюсків» (на прикладі акваріумних видів) (8 клас. Біологія) (Розмір:17.4 KB Завантажено:6)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Яндекс.Метрика